"Перша поетична збірка"

 Конкурс «Подорож Чумацьким шляхом» задумувався, як свого роду експеримент, такий собі прихований аналіз клімату, що панує у сучасному поетичному середовищі. Метою його було зрозуміти, як і про що пишуть українські поети, що їх турбує, яким чином вони висловлюють свої думки, а головне – знайти дійсно талановитих та обдарованих авторів.

Саме тому тема конкурсу була заявлена вільною. Ми навмисно не обмежували авторів рамками теми, і прагнули до того, щоб вони продемонстрували найкращі, найцінніші, найактуальніші свої твори – ті, що викликають найсильніші почуття у самого автора. Така тактика дала свої плоди, і ми отримали масу різноманітних як за темою, так і за стилем робіт. Аналізуючи отриману інформацію, ми вважали своїм завданням усвідомити і зрозуміти сильні та слабкі сторони української літератури сьогодення.

Не поглиблюючись в деталі і розглядаючи результати конкурсу вцілому, ми виділили ряд спільних рис, притаманних майже усім творам. Перша з них – так звана російсько-думність, тобто схильність авторів думати російською мовою, а потім механічно перекладати думки на українську. На жаль, ця тенденція значно погіршує літературний, поетичний рівень багатьох творів. Штучні прийоми, застосовані авторами для надання роботам так би мовити «українського колориту», на жаль, ніяк не поліпшують ситуації. Як не прикро, слід визнати: єдиний шлях писати якісну українську поезію – думати українською.
Друга риса – це вузький діапазон тем, представлених поетами на конкурс. По суті, їх можна звести до трьох основних напрямків: любовна лірика, патріотизм, фольклор. Причому, автори патріотичних творів дуже схильні прив’язуватись до національно-фольклорного жанру, добре розробленого класиками. При всій повазі до нашого героїчного минулого, вірші сучасних авторів про боротьбу козаків з гнобителями, вишивані рушники та чумацький шлях викликають в читача справедливе здивування. Невже ці теми справді хвилюють сучасного українського поета, поки він набирає вірші клавіатурою свого ноутбуку та відправляє на сайт в Інтернеті?.. Навряд. Більш вірогідно те, що така література – не плід справжніх душевних переживань, а всього лише бутафорська калька з видатних поетів минулого. Не цим живе сучасна українська людина, не ці теми її турбують, і ми мусимо це розуміти, тому що справжня поезія є відображенням внутрішнього світу людини, її найпотаємніших мрій і думок, найгостріших переживань.

Але, наряду з критикою, ми хотіли б зазначити і те, що у багатьох творах присутня неповторна і прекрасна мелодика української душі. Лірична поезія наповнена співучою ніжністю, щирістю радості та відвертістю горя. Ряд конкурсних віршів є справжніми перлами, здатними вразити читача і викликати у нього щирі емоції, примусити співпереживати героям, глибше поринати у власний внутрішній світ.

Підводячи підсумки конкурсу, можна з впевненістю сказати, що сучасна українська поезія знаходиться на своєрідному перехресті, де вузька стежина фольклорності перетинається з широким шляхом універсальної думки, здатної вивести національну літературу до різнобарвного світу загальнолюдської культури. Головне те, що ми маємо потенціал та натхнення, нам є що показати світовій спільноті – не вистачає тільки сміливості облишити старе та випробуване, відкривати нові стежки, переступати на вищі сходинки розвитку прекрасної української літератури.

Дмитро Папета