ВАЖКИЙ ТА ЦІКАВИЙ ПРОЕКТ «Подорожжю чумацьким шляхом»

 Воли ступили на чумацький шлях.           

Зірки на ньому, наче сіль, що з воза

Просіялась крізь дірочки в мішках,-

Космічного життя буденна проза.

Любов Бурель

Конкурс «Подорожжю чумацким шляхом» був досить складним і водночас цікавим проектом.

З одного боку, ми не обмежували авторів у виборі теми творів, скоригувавши їх лише кількістю рядків, а з іншого – затисли себе у жорсткі часові рамки прийнятих зобов’язань.

Зроблено це було не випадково. Добре вивчивши проведені та триваючі мережеві конкурси, ми виділили три основні проблеми. Одна з них – надто розтягнуті строки проведення, в результаті чого Автори встигали забути про власну участь. Сподіваємося, цьому вдалося запобігти. Більше того, ваша активна зацікавленість давала про себе знати у надісланих листах. Велика вам подяка за це.

Другою проблемою ми могли б назвати результати конкурсів. Абсолютна більшість завершувалася виключно мережевим оголошенням переможців. У виключних випадках – нагородженням дипломами. Ми хотіли втілити результати конкурсу у книзі, щоби не лише показати, але й залишити читачам можливість постійно тримати під рукою сучасні поетичні твори України.

Третьою проблемою ми вважаємо відкрите обговорення творів. Дуже часто мережеві автори, читачі і просто випадкові гості дуже нестримано і безцеремонно висловлюються з приводу надісланих робіт. Нажаль, образи, знущання, публічні «бичування» віршів та їх творців – фактична норма у творчих колах. Набагато простіше облити брудом чужий твір, ніж добре попрацювати над власним. Багато талановитих авторів після подібних «ігрищ» залишали публічну літературу назавжди. Саме тому було прийняте рішення провести конкурс закритим.

І звісно ж, нам хотілося свята! Ми хотіли бачити вас, наших учасників, а не лише вести із вами переписку. Ми хотіли познайомити вас одне з одним, не дивлячись на значну кілометрову віддаленість. І ми хотіли чути ваші вірші, а не просто бачити їх: спершу – на моніторі, згодом – у надрукованій книжці. Саме тому було проведено презентацію«Першої поетичної збірки».  

Організація цього заходу теж виявилася не простою справою. Ми намагалися завершити проект до Нового року, до того ж, зробити це так, щоб зручно було всім. Саме це і виявилося найскладнішим. Меценати посилалися на наслідки економічної кризи, керівництво ресторанів переносило наші домовленості на січень, типографія постійно відсувала термін випуску книги. Але ми знали, що вам хочеться якнайскоріше побачити та взяти до рук щойно випущену книгу, автором якої був кожен з вас. А тому хотілося б висловити величезну подяку директорові видавництва «Капелюх» Іллі, завдяки якому вдалося дуже своєчасно випустити цю книгу.  Також ми дякуємо дирекції клубу «Купідон» за гостинність у такий суворий зимовий день і одночасно світле свято Св. Миколая. Віримо, що затишно й тепло було вам усім.

Та в першу чергу мі дякуємо вам, нашим учасникам, нашим авторам, нашим помічникам, а тепер ще й членам нашої команди! За те, що надсилали свої вірші, що підтримували нас у важкі хвилини своїми листами, за створення цієї книги і за те, що приїхали з таких далеких куточків, як Вінниця, Дніпропетровськ, Хмельницький тощо. Сподіваємося, кожен з вас розуміє, що без вашої особистої участі не було б нічого. Н і ч о г о. Ані книги, ані презентації, ні цієї теплої зустрічі.

Можливо, ми щось не встигли підготувати. Можливо, комусь було приділено менше уваги, ніж хотілося б. Можливо, ви більше змовчали, ніж написали нам у побажаннях. Але не помиляється той, хто нічого не робить. Допоможіть нам своїми порадами, пропозиціями, своєю участю. Лише разом ми зможемо донести світлий та добрий світ Літератури до наших дітей та відірвати їх від комп’ютерів. Лише разом нам вдасться відродити надію у наших батьках. І лише разом нам вдасться створити єдиний культурний пласт такої розрізненої національної сучасності України.

З повагою та вдячністю,

Щиро ваша, –

Лера Крок.